?

Log in

No account? Create an account

05 січень 2009, Пн, 23:37
Помер Василь Верига....

Які люди йдуть ... І сперечався з ним... і не розумів. Не фанат дивізийників - що поробиш? Тим сгорша смерть визначної людини... Слава Україні! Слава Героям!

10 серпень 2007, Пт, 11:03
Пам'ятник лауреату премії Дарвіна

Калинівка (станція Васильків)



22 травень 2007, Вт, 13:34
Сподобалося

Вірші українських поетів на честь іспанських націоналістів
(узято з http://forum.milua.org/viewtopic.php?t=2736&postdays=0&postorder=asc&start=0 )


Богдан-Ігор АНТОНИЧ

СЛОВО ПРО АЛЬКАЗАР

День сороковий полум'я й погуби догоряє в славі,
день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
б'ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч.
День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім.
Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть
порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть.
Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі,
зів'ялі язики телепають в устах просохлим листям,
лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто.

Задиханий, вривчастий токіт мітральєз на мить не щухне.
До сонця стіп скривавлених вітри один по однім ляжуть,
і ніч, мов чорний лев, пробуджена на шанці виє глухо.
Толедо на сімох узгір'ях, на червоній кручі Тахо,
це місто до хреста пустелі цвяхами ста башт прибите.
Земля – червона бляха, місяць в обрій вгруз найгрубшим цвяхом,
пустиня, мати вітру, від людей бере за проїзд мито.
В мереживі крутих провулків горде місто ювелірень,
де сонце з патини століть застигло аж зелено-сіре,
тепер в трояндах пострілів зміняє ніч у день багровий.

Хащі димів, багаття буре, сірі й бронзові діброви,
трава колюча — ворса на кожухах скель слизька від крови.
Лежать покошені тіла – рясні джерела з них булькочуть,
джерела струменів червоних. В перегуках хрипнуть дула,
в акордах мітральєз повзуть танкети, жалять оси-кулі,
фонтан піску плює петарда, крові млява, тьмяна п’янкість,
на гусеницях кручених коліс горбатий тулуб танка.

Пустиня, мов червона ліра, під долонею вітрів
видзвонює покутню псальму, свій пустельний “Díes irae”,
і хор гармат, виригуючи з гирл свїй олив’яний спів,
погуби заповідь оповіщає в сторони чотири.
На морі полум'я міцне судно – незламний Альказар
в тюльпанах тисячі експльозій, в квітках, зрослих з динаміту,
в короні із картечів, очервонений, сповитий в жар,
на наших ось очах проходить прямо з дійсности до міту.
В росі вогненній миє мармурово-кам'яне обличчя,
щоб дати ще одне свідоцтво людській тузі за величнім.

Жовтень, 1936

Леонід ПОЛТАВА

ЕСПАНСЬКА РАПСОДІЯ
(Поема для молоді)

Лежать в задумі Піренеї.
Гористий край. Вузькі поля.
Від сонця — золоті алеї,
Від спраги — скорчена земля.
Десь виногради у долинах,
А іншого не дав Господь
(Благословенна Україна
Не знає отаких безводь).
В гарячім небі ні пташини,
Там тільки сонця перелет.
Живе, неначе на жаринах,
Земля гітар і кастаньєт.

Толедо — місто за Мадрідом,
На скелі скеля вище хмар,
І всіх лякає грізним видом
Стара фортеця Альказар.
Тут ген у тисяча п'ятсотім,
З убогих збігшися осель,
Живими кидала голота
Жидів із гострозубих скель…
Були тут готськії навали
І королеви золоті,
Було, що й маврів розпинали
На християнському хресті…
І з Франції до цих колон
Підходив сам Наполеон…
Хоч місця мало — все минало,
Розвіявсь дим турнірів, чвар…

Та непохитною стояла
Стара фортеця Альказар.
Її ще Рим поставив трудно,
Лунає й досі тут: «Карай!»—
Стоїть фортеця нездобутна,
Оберіга еспанський край.

О, милі Еспанії риси!
Терниста і радісна путь!.
Тут навіть стрункі кипариси,
Як військо, тебе стережуть!

1936 рік

— Сеньйори! Більше не цілую руці я,
У нас — червона ліворуція!
«Ми на горе всім буржуям
Світовий пожар роздуєм,
Світовий пожар в крові,
Господи, благослови!» —
Кричав з трибуни ошуканець,
Нероба і республіканець.
І так у бій за інший лад
Пішов на брата брат,
І вже збираються в дорогу
Усі, хто не молився Богу,
Біжать по вулиці: — Ой, вей,
Приїхав навіть Гемінгвей!..—
З усіх кінців пливе підмога:
— Нехай живе Еспаня роха!—
А збоку хтось, немов на сміх:
— Чужинців більше, як своїх…

Які там закони, які перепони!
В Толедо ввірвались червоні колони,
Змішались ослята, чужинці і коні,
Знов стіни фортеці — від крови червоні

Бажаючі щастя для вбогих осель,
Скидають ченців живими із скель!

Гасають озброєні типи по місту:
— А де тут монахи? А де тут франкісти?
Де ка-пі-та-лісти?!
Даруєм тобі, Еспаніє, «мір»!—
Лютує червоний звір:
— Ми світу несем революцій пожар,
Здобудемо твій Альказар,
Ми зірвемо з тебе кокарду,
Полковнику Москардо!

У Африці

В еспанській Африці — намети.
Гармати. Варта. Кулемети.
Біля вогнів гуторить люд…
Салют, Еспанія, салют!
В пісках бездонних зеленіє
Оаза. Пальми, як надія…
А холод ходить крадькома
(Щоночі в Африці — зима).
В еспанській Африці під боком —
Араби, скакуни, Марокко…
А тут, де дюн піщаний вал,
Зібрав нараду Генерал.

Зелений френч. Спокійні очі.
Хоч видко, що останні ночі
Сон то прилине, то майне…
Та вояка тверда постава
Ніяк не зраджує турбот:
— Чекає смерть нас або слава,
Із нами, друзі, наш народ.
Збираємось у похід нині.
Нас не обходить жоден ізм,
В хреста і слави Батьківщині
Ми поховаєм комунізм.—
Танцює свічка піруети
І пада скоса на намет
Вождева постать, еполети,
Кавділльо різьблений портрет
Довкола збилися старшини,
Сини рибалок, шахт і рал.
Забрав усіх в кулак єдиний
Франціско Франко, Генерал.
Ще за пісками сонце спало,
Ще зорі тліли уночі,
Як військо викотились валом:
Гармати, танки, тягачі…
По жовтих дюн хамелеонах
Заблисне світло де-не-де,
Йдуть, вигинаючись, колони —
Нова Еспанія іде.

А потім порт і пароплави,
І зброї брязкіт, і гудки…
Не за багатство, не за славу —
За волю йдуть його полки.

Альказарська фортеця

Тисяча вояків, п'ятсот цивільних
У Альказарі, гордім і вільнім.
Зброї є досить, мало — води,
Менше с хліба, більше — біди,
Але анцихрист не пройде сюди!

Тисячі куль!..
Міжнародня бригада
Знов відступає, викручує задом,
Ванька пре матом, і навіть — ой-вей,
В бій іде сам Гемінгвей!
Та альказарці стоять, як залізні,
Задля Еспанії, задля Отчизни,
І тільки здалеку ловить вухо:

— Во ім'я Отця і Сина,
І Святого Духа…

Луї Москардо, полковника син,
Вийшов у розвідку ген, до долин,
Ліз по каміннях, дряпавсь кущами;
Раптом ще римський зірвався камінь
Долу, на скелю упавши, навзнак,
Навіть не крикнув з болю юнак..

А за годину вже й телефони
У Альказарі: — Хто це? — Червоні!
Хочеш, полковнику, бачити сина?
Здай нам фортецю! Здай нам країну!
Здай нам Еспанію, сукин ти сину!
Франко не пройде! Но пассаран!
Здай або син твій загине від ран!

23 липня 1936 року

У Альказарі тиша запала…
Варта пильніше пильнує мости…
Сина полковника десь катували
Стоміжнародні кати.

Знов телефону холодна змія:
— Падре, це я.
— Як твої справи, мій сину —
— Кажуть, що тут і загину,
Як не здаси Альказару.
Серце полковника — в хмару…
— Сину, фортеці я здати не можу.
Ти покладися на милість на Божу,
Крикни Еспанії славу вовіки.
Бога живого прохай про опіку…
Батьку. цілую… Я чую вже «плі!»
Сину, ти гідний своєї землі!

Наступ

Прийшла із Африки підмога,
І Муссоліні натяка.
Бика червоного за роги
Бере вже Франкова рука…
Встає народ і йде у лави,
Вся нація встає на бій,
І падають па полі слави
Бійці у славі бойовій,—
Та зневажають смерть солдати
(Ой, не один її зустрів!):
Не жаль нікому умирати
За волю рідних прапорів!
Аж золотіють кулемети,
Гримить вночі і серед дня:
Народ пісень, народ поетів
Червоних маврів проганя!
Кров закипа в Ґвадалахарі,
З Валенсії клубоче дим…
У чужинецькому пожарі
Судилось гинуть молодим!
А решта, решта в Альказарі?
Два місяці облога там,
У бій ідуть і санітари,
Уп'явсь Москардо: — Не віддам!
Ви узяли мою дитину,
Але не візьмете країни!—
У Альказарі гинуть люди,
Все менше чути голосів,
Уже й останнього верблюда
Доїли, вже і псів, і псів…

Та ще дзвінкіше б'ють гармати,
І вороги летять у рів,
І наближається вже свято
Злото-червоних прапорів!
Біжать до Франції бригади,
Звиваються бридкі вужі,
Лишивши зброю й барикади,
Втікають наймити чужі!
Пакують їх у пароплави
І на Одесу плавом, плавом,
А там своє дістане звір —
В телятники і на Сибір.

Перемога

Вже перемога шовком стеле
У чистім небі прапори.
І чути голос Ізабелли
Із альказарської гори:
«Ми маврів вигнали ізнову,
Ми маєм вольнії уста,
Живи, Еспаніє чудова,
Під сяйвом вічною хреста!»

Хрести, знамена, труби з міді.
Солодкий перемоги мед!
Йдуть переможці у Мадріді,
Нова Еспаніє, вперед!
Стоїть Кавділльо на балконі,
Поруч Москардо - два орли,
Бо здобули оці колони,
Европі волю здобули!
Загинув син - живе країна,
Все очищається в огні
(Учися, вчися, Україно,
Немає волі без борні!).
Рукою рівно, прямовисне
Вітає Франко бій-полки,
І вбивці Льорки він не тисне
Безглуздо-глупої руки.

Він поведе країну світом,
Світи, Еспаніє, світи!
І скаже пам'ятник з граніту
Для всіх загиблих возвести,
Той, хто урятував Европу
Від всемосковського потопу!

«Долина мертвих»

Звивається круто з Мадріду дорога.
На камені камінь і жовта трава.
Там величний пам'ятник Дня Перемоги,
Хоча у граніті, та вже ожива.
В могутній горі, у розпеченій скелі
Б'є молотів спізнений гнів:
Тут буде для тисяч остання оселя —
Для вічних героїв і для ворогів.
І Луї Москардо тут ляже в граніті,
Під велет-хрестом, що сягає до хмар,
І ляже, заблуканий в дебрях політик,
Не винен в душі астурійський шахтар.
Минули у вічність гармати і коні,
Час попелом сіє на пройдену путь.
У Мертвих Долині лиш маки червоні
На спогад про битви цвітуть.
У Мертвих Долині, у Каєс Муертос,
Отут досинатимуть сни
Усі, що ніколи не знатимуть смерти —
Еспанії дочки й сини.

Прибуде Кавділльо і стане над ними
І серце обляжуть жалі,
І очі заллються сльозами рясними
За втраченим квітом землі.

Засяють свічки… Залунає молитва…
Поклін і останній привіт…
О, віва Еспанья! Ти виграла битву
Не тільки за себе — за світ!

1989 р.

28 грудень 2006, Чт, 16:00
Вибори до парламенту ЧС 1935 року

Колись обіцяв

партія палата депутатів сенат
кількість голосів % місця
Чеські національн-демократи і фашисти 456353 5,6% 17 410956 5,6% 9
Чеські дрібні торговці 448047 5,4% 17 393732 5,4% 8
Чеські популісти 615887 7,5% 22 557684 7,7% 11
Словацькі популісти,
націоналісти, русинські та польскі авт. 564273 6,9% 22 496166 6,8% 11
Чехосл.аграрії 1176593 14,3 45 1042924 14,3 23
Чеські націонал-соціалісти 755880 9,2 28 672126 9,3% 14
Чеські сд 1034774 12,6% 28 910252 12,5% 20
Чеські фашисти(Гайда) 167433 2,0% 6 145125 2,0% __
Німецькі нацисти 1249530 15,2% 44 1092255 15% 23
Німецькі ХС 162781 2,0% 6 155234 2,1% 3
Німецькі фермери 142399 1,7% 5 129862 1,8% __
Угорські ХС та націоналісти 291831 3,5% 9 259832 3,6% 6
Комуністи 849509 10,3% 30 740696 10,2% 16
Інші (два списки) 16190 0,2 __ 973 0,0 __